Самоосвіта

Розвиток навички читання на уроках української мови

ЗМІСТ

1. Вступ  2. Розвиток мислення та фантазії на уроках української мови  3. Оптимальне читання  4. Методи і форми роботи на уроках української мови         5. Впровадження інноваційних технологій на уроках української мови       6. Висновок            Вступ Навчити дітей добре читати - одне з найважливіших завдань школи. В. Сухомлинський писав: „Читання - це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ самих себе" Читання - настільки складний процес, що його важко чи неможливо визначити однозначно. Адже є стільки різновидів діяльності, яке зветься читанням. Можна вважати безсумнівним, що основою всіх різновидів читання є спроможність „перекласти", перекодувати графічні знаки у зміст, втілений у друкованому чи рукописному матеріалі. Бо це справжнє чудо, що за допомогою невеликої кількості значків (букв, цифр, розділових знаків) люди можуть передавати один одному найрізноманітніші повідомлення, ділитися враженнями, розповідати про свої почуття. Навчальний предмет „Читання" - багатофункціональний. У процесі його вивчення здійснюється мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток школярів, виховується дитяча особистість. Під час читання формуються ставлення дитини до навколишньої дійсності, її морально - естетичні ідеали, збагачуються почуття, розвивається творча уява, значною мірою задовольняються пізнавальні інтереси молодшого школяра. Уміння і навички, які формуються на уроках, є важливим засобом саморозвитку й самовираженням особистості учня. Крім того вони мають загально навчальний характер, є засобом вивчення практично всіх навчальних предметів, забезпечують подальше засвоєння систематичних курсів у наступних ланках загальноосвітньої школи. У початкових класах учень має оволодіти читацькими і мовленнєвими навичками та уміннями, способами роботи над художніми науково - пізнавальними текстами, дитячою і навчальною книжкою, орієнтуватися у світі дитячих книжок, періодиці, довідковій літературі, бути готовим до навчання в середній ланці школи на основі розвиненого в нього інтересу до читання, до книжки.                    Розвиток мислення та фантазії на уроках читання. Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості. В.О. Сухомлинський                                          Як організувати опанування читання так, щоб воно розвивало мислення, мову, збагачувало словниковий запас? Як навчити дитину читати, коли „Буквар" пропонує мізерну кількість складів, складових таблиць, слів, а після вивчення невеликої кількості літер подають уже пакети? Адже діти найчастіше читають сторінку „Букваря''' по пам'яті. Тому прийшла до висновку, що потрібна система вправ з поступовим ускладненням та урізноманітненням. Найперше в букварний період вчу дітей утворювати злиття (ГП) та (ПГ) (тобто обернені та прямі відкриті склади). Обернений склад (ГП) читати легко, а прямий (ПГ) важче. Але систематичне використання променевих таблиць під час вивчення нової букви дає свої результати. Тут допомагає гра „Зірви пелюстку", „Парашутист", „Впіймай промінчик", „Віяло"   Щоб привчити учнів до креативного (творчого) мислення ,ми повинні насамперед спонукати дітей до нього . Це означає , що ми не просто нав’язуємо виконати якесь завдання, а, включивши учня у відповідну діяльність , гарантувати мотив . Процес створення будь-якого завдання проходить такі етапи : мотив , відчуття завдання , внутрішня програма дії і її реалізація , планування висловлювання в конкретній формі. Все, що ми робимо, ми виконуємо з якоюсь метою і для чогось (мотив). У ході роботи над текстом з метою розвитку креативного мислення учням пропоную такі завдання: 1. Знайди, прочитай частину тексту, де автор передає своє ставлення до зображуваного. 2. Прочитай і перебудуй деформований план відповідно до тексту. 3. Прочитай текст і розмісти готові заголовки до поділеного на частини тексту. 4. Прочитай і добери уривки з тексту до ілюстрацій. 5.Прочитай частину тексту і подумай, про яку рису характеру персонажа говориться в ній. 6. Прочитай і добери до кожної частини оповідання прислів я. 7.Ознайомся з текстами і подумай, чим вони схожі між собою. Ось деякі з подібних видів роботи: 1.    Однакові чи різні за змістом? Скласти три речення так, щоб два з них мали однаковий зміст, висловлений за допомогою різних мовних засобів. Третє речення повинно відрізнятися від інших за змістом. Наприклад, за оповіданням В. Сухомлинського « Дуб під вікном»: а ) Лісник побудував хату і посадив поруч дуба. б) Лісник побудував хату поруч з молодим дубом. в ) Лісник побудував хату, а поруч посадив дуба. 2. а ) Дуб розрісся так, щоб стукав гіллям у вікно. б ) Дуб розрісся так, що заступив вікно. в ) Дуб розрісся так, що затінив гіллям вікно. 3. а ) Зрубайте дуба, дідусю, бо темно в кімнаті. б ) Зрубайте дуба , дідусю, тому, що темно в кімнаті. в ) Зрубайте дуба , дідусю, адже темно в кімнаті. 4. а ) Щоб зберегти дуба, дідусь вирішив перенести хату на нове місце б )Оберігаючи дуба, дідусь вирішив перенести хату на нове місце. в ) Щоб зберегти дуба, дідусь вирішив трохи перебудувати хату. 2. «Скласти речення». Кілька речень поділено навпіл і подано в довільному порядку. Мовчки прочитайте і з єднайте ці частини.Наприклад: Що деякі птахи вилуплюються взимку; Адже не всі знають. ^ Але нічого не боїться; можна всього навчитися. Завдання такого типу дуже потрібні, бо вони привчають дітей розмірковувати над змістом того, що читають, розуміти логічні зв язки між частинами речення. 3.« Доповни речення». Для завдання потрібно добирати такий матеріал, який би допоміг учневі усвідомити побудову та розвиток висловлювання. Розвиваючи у дітей навички передбачувати наступний елемент тексту учням пропоную такі вправи:  Літня ніч була…( темною, довгою, місячною, короткою) Сашко дуже поспішав, він біг так …( швидко, легко, красиво, задушевно) Всі ці вправи направлені на вдосконалення вміння , яке є важливою складовою частиною загального розуміння цілого тексту. Працюючи над текстом, необхідно добирати такі завдання , у яких передусім використано:                                 а ) метод виконання повної дії як засіб перевірки прочитаного; б ) вибір правильного формулювання, правильної відповіді серед кількох запропонованих учителем; в ) читання і осмислення аналізу тексту за допомогою певних умовних позначень тощо. Працюючи над розумінням тексту, необхідно добирати завдання кількох рівнів: ( Хто? Що? Де? Коли? І так далі)                                                               - Усвідомлення зв’язків між фактами, розуміння того, як з окремих деталей складається ціла картина, крок за кроком розгортається думка; - вміння відрізняти головне від другорядного; - вміння вловити суть, зрозуміти думку автора, дати власну оцінку подіям, дійовим особам; - усвідомлення достоїнств чи недоліків твору, вміння відчувати красу мови художнього твору. Для досягнення цієї мети слід використовувати такі види роботи: 1.    « Склади текст» Текст розділяється на частини, кожна з яких даєтьсяна окремій картці.      2.Прочитай текст мовчки, визнач порядок фрагментів, пронумеруй картки. Прочитай текст вголос Вони з білими пелюстками та жовтуватими серединками. На луках ростуть ромашки лікарські. ^ Квіточки розміщені на тоненьких гнучких стеблах. « Дай назву» Вибери влучний заголовок: Ромашка. Ромашки лікарські. Квіти на луках. 3.    « Знайди вказану частину». Прочитай текст. Знайди і підкресли речення у якому розповідається про те кому і за що був вдячний пастух.  У лузі паслося стадо кіз. Пастух втомився й заснув. Вовк підкрався та й схопив одну козу. У пастуха був собака-вівчарка. Він наздогнав вовка і відбив козу. Пастух був вдячний вірному другові. 4. «Постав запитання» Учневі пропонується самостійно прочитати текст, який попередньо розділений на частини і ставить запитання до                                                        кожної частини.                                                                                              4.    «Здогадайся що далі ?».Вправа спрямована на розвиток важливого читацького вміння-передбачати розвиток думки у тексті. ^ Ласунка Мурка була дивною кішкою. Вона любила солодкий мед. Одного разу Мурка грілась на сонечку. Тут вона почула знайомий запах. Кішка відкрила зелені очі й вирушила до заповітної мети… (другу частину тексту пропонується прочитати після дитячих висловлювань). ^ Перед вуликом Ласунка встала на задні лапки. Сунула мордочку у вулик.І раптом пролунало кошаче скімлення. Мурка кинулась у кущі і більше ніколи не лізла у вулик. Методичний підхід при роботі над креативним мисленням дитини дає змогу вносити корективи в опрацювання науково-пізнавального і художнього текстів. Якщо у першому переважає логічний аналіз, встановлення різноманітних зв’язків, то у художньому -вчитування (заглиблення ) у зміст , тлумачення , інтерпретація тексту. Результатом такої роботи є створення кожним учнем свого художнього образу, своєї читацької точки зору, доведення за допомогою тексту свого розуміння позиції автора. Варто звернути увагу на емоційно – вольову сферу діяльності дітей на уроці читання , оскільки завдання уроків читання полягають не лише в тому, щоб вчити дитину читати, розвивати її мислення ,а в тому, щоб розбудити її душу і серце, тобто викликати певний комплекс почуттів при читанні й аналізові тексту.                                                                                                                                      Цьому сприяють способи і порядок роботи з текстом як на уроках класного, так і позакласного читання. Найбільш ефективними є : 1) самостійне прочитування та осмислення дітьми ключових для розуміння тексту слів і словосполучень, виділених учителем; оволодіння їх читанням з дошки; 2) передбачення змісту тексту або його частини з опорою на заголовок, ілюстрацію і ключову групу слів; 3) самостійне читання дітьми тексту або його частини вголос; 4) відтворення тексту за ілюстрацією або аплікацією, заучування на пам’ять цікавих словосполучень,виразів, римованих рядків за бажанням учнів; 5) бесіда – дискусія за проблемним запитанням, яке ставить учитель або пізніше-діти; 6) творчі роботи різного характеру. Мовленнєва діяльність учнів початкових класів набуває творчого забарвлення за умов розвиненості гнучкого , асоціативного мислення , уміння переборювати стереотипи та знаходити спільне у протилежних речах, уміння оригінально поєднювати слова тощо. Необхідний розвивальний потенціал містять завдання асоціативного характеру, вправи на протиставлення.                                                                      Неможливо собі уявити дитяче мислення без казки, живої, яскравої, яка засвоюється свідомістю, почуттями людини як певної сходинки людського мислення. Діти можуть складати казки, їм це дуже подобається. Можна пропонувати скласти казку спочатку всім класом , а потім поодинці. Це не просто оповідання про фантастичні події, це цілий світ, у якому дитина живе. Симпатія дітей завжди на боці позитивних героїв. Добро торжествує, зло карається, а це у свою чергу є добрим виховним моментом під час уроку. Дуже полюбляють діти творчі завдання над казкою:придумати за початком продовження казки, придумати казку за опорними словами або поміняти характери героїв казки , наприклад, у казці про Попелюшку її мачуха дуже добра жінка, яка всіх любить, всіма опікується, а Попелюшка справжня ледацюга. Написані казки можна інсценізувати, драматизувати, зробити до них ілюстрації, намалювати їх на асфальті. Треба дати дітям свободу творити, щоб вони використали всю свою фантазію, не ставити дитину в рамки . Скільки фантазії, доброго гумору панує на уроці, коли маленькі казкарі створюють « казку-ланцюжок», де потрібно по черзі продовжити казку, в якій було тільки два слова: « Жили-були…» або « Одного разу». Драматизація в свою чергу допомагає вибрати прихильну інтонацію, тон голосу, міміку, жести. Робота над казками є хорошим засобом розвитку творчого мислення , розвиває, збагачує мову. Дозволяє збуджувати фантазію, уяву, стимулювати продуктивне мислення. Вигадування казок викликає в дітей великий інтерес , дає можливість задовольнити потребу у творчості, гарантує успіх кожному. Для того щоб стимулювати розвиток творчого мислення молодших школярів, створюються зовнішні ігрові умови та формуються необхідні мисленнєві операції за допомогою спеціальних вправ. В іграх мозок дитини може створювати нові ідеї, конструкції, об’єкти, продукти. Які вдосконалюють уже досягнуте,реконструюють його або конструюють щось                                                                нове. Вправа-це метод навчання, що допускає багаторазове, свідоме повторення розумових і практичних дій з метою формування, закріплення й удосконалення необхідних умінь і навичок. Творчі вправи передбачають формування вмінь переносити набуті навички у змінені умови. Застосовувати їх у нестандартних умовах, в уявних, умовно-реальних і природних ситуаціях. За О. Біляєвим, сучасна методика розрізняє вправи репродуктивні, конструктивні та творчі. Необхідний розвивальний потенціал містять завдання асоціативного характеру, вправи на протиставлення, деформування, створення гіпотез, вербальні ігри. Вони стимулюють активну пошукову мовленнєву діяльність учнів. Необхідним фактором також виступає забезпечення емоційного благополуччя учнів у мовленнєвій діяльності, створення ситуацій успіху. Під творчим потенціалом , як правило , розуміють здатність людини нестандартно мислити. В. Моляко у структурі творчого потенціалу серед інших складових вирізняє вміння комбінувати, знаходити аналогії, реконструювати. У школі треба формувати в учнів такі вміня й починати цей процес слід з початкових класів. Йдеться про розвиток уміння учнів спрямовувати мислення , хід своїх думок у певному напрямку: за аналогією до відомого або шляхом перестановок, об єднання чи роз єднання , суттєвих замін і змін, тобто шляхом комбінування. Для того щоб розвинути мовлення учнів , треба розвинути їх мислення. Недаремно К. Ушинський зазначав : той, хто хоче розвивати в учнів мовні здібності, повинен розвивати в них насамперед уміння мислити. З проблемою розвитку мовлення тісно пов’язане насамперед питання інтелектуального розвитку особистості. Не випадково практично всі видатні психологи та педагоги приділяли велику увагу інтелектуальному розвитку дитини засобами мови. Якщо взяти таких всесвітньо відомих педагогів , як Ян Амос Коменський, К. Ушинський, В. Сухомлинський, які були не тільки видатними педагогами . а й учителями                                                         рідної мови, методистами, авторами навчальних і художніх книг з рідної мови для молодших школярів, застосування творчих завдань у навчальному процесі має на меті навчити учнів молодшого шкільного віку розв’язувати нові незвичні завдання шляхом аналізування й комбінування;активізувати для цього свої інтелектуальні та творчі сили, спрямовувати їх на знаходження рішення нового завдання , а також вивчати й повторювати навчальний матеріал незвичним та ефективним способом. Уміння шукати аналогії в мовленнєвому матеріалі допоможе учням побачити особливості рідної мови. Учні початкових класів здатні аналізувати і комбінувати. Необхідно рекомендувати їм вправи на реконструювання. Після кількох разів прочитання й аналізу оповідання дітям пропонується його реконструювати. Можна замінити головного героя оповідання . Скажімо , в оповіданні йшлося про учня першого класу , як він не хотів учити уроки й отримав двійку. Ми замінимо героя ( скажімо, буде дівчинка Галинка, яка дуже любила ходити до школи та була відмінницею). Джанні Родарі пропонує змінювати відомі сюжети. Це допоможе учням навчитись придумувати власні казки і розповіді, а за допомогою цієї розповіді знаходити вихідну точку для нової розповіді. Можна реконструювати слова, які «загубили» букви, загублені букви повинні бути на якесь правило. Під реконструкцією розуміють ще і зміну слів, сюжетів тощо. До всіх прикметників можна додати префікс «най-» і прочитати відомий текст у новому вигляді. Початкова освіта як складова частина загальної середньої освіти спрямована на всебічний розвиток дитини, який включає розвиток творчого потенціалу. Творчі здібності формуються в діяльності та зумовлюють кількісні та якісні показники знань , умінь і навичок. Важливим є те, що творчі здібності мають загальний характер, тобто сформовані в певній галузі.                                                                                              Дидактичні ігри, з одного боку, сприяють формуванню уваги, спостережливості, розвитку пам’яті, мислення, самостійності та ініціативності. З іншого, розв’язують чітке дидактичне завдання: сприяють засвоєнню нового матеріалу чи повторенню та закріпленню вивченого, формуванню навчальних умінь і навичок. Гра стимулює пізнавальну активність учнів, викликає в них позитивні емоції у процесі навчальної діяльності, сприяє розвитку креативного мислення та фантазії.              Оптимальне читання Ми учителі початкових класів маємо формувати особистість, яка хоче і вміє вчитися самостійно, вміє сприймати інформацію, праювати з нею, переробляти її, диференціювати, осмислювати, аналізувати, а в перспективі- мислити критично. Протягом багатьох років роботи з учнями початкових класів спостерігала, що уроки читання не завжди викликають в учнів зацікавлення. Дехто вважає його нудним предметом. Небажання займатися читанням породжує неуспішність з усіх інших предметів. Потім прийшла до висновку, що зацікавити предметом можна ,  якщо навчити дітей так званого оптимального читання. У цьому складному процесі беруть участь зір,мислення, мовлення, сприйняття, пам’ять, уява, слухові та зорові аналізатори. Дітям непросто поєднувати водночас зорове сприйняття букв, слів, речень, усвідомлювати прочитане, визначати ставлення до нього. Не володіючи технікою читання, дитина втрачає до нього інтерес, погано розуміє і засвоює текст, швидко стомлюється. Тому розвиток техніки цього вміння та розуміння прочитаного – слів, словосполучень, речень - взаємопов’язані і мають здійснюватися одночасно. Читання настільки складний процес, що його важко визначити однозначно. Адже видів читаня є дуже багато. І кожен з цих видів потребує вмінь, навиків, вправляння. А щоб набути ці навички, необхідна систематична, цілеспрямована, продумана робота вчителя на кожному уроці, незалежно від того, чи це урок читання, мови, математики чи природознавства.                                                                  Резерви навчання читанню Не довготривалість, а частота тренувальних вправ. Людська пам’ять краще пам’ятає те, що з’являється періодично, час від часу, а не постійно перед очима. Саме це створює подразник і запам’ятовується краще. А тому щодня, через певні проміжки часу, необхідно проводити невеликі за об’ємом вправи. Тобто тренуватися в читанні часто, порціями, по кілька хвилин краще, ніж читати 1-2 години без відпочинку. Напівголосне читання (читання-гудіння). Саме воно було основним елементом навчання читанню в школі В. Сухомлинського. Учні класу читають вголос, але так, щоб не заважати товаришам. Читання перед сном. Це може бути невелике оповідання чи вірш. Останні події дня фіксуються емоціональною пам’яттю, і час, який людина спить, допомагає зберегти, зафіксувати останні події дня. Ось чому добре, коли читання є останньою подією дня. Режим помірного читання. Після певного часу, коли дитина читала, їй необхідно дати перерву. Не забувати про відпочинок для очей, губ та язичка. Читання у темпі скоромовки. Саме тоді коли дитина читає скоромовкою розробляється мовний та артикуляційний апарат, працюють на повну силу органи дихання, язик, губи. Від дитини вимагаємо читати чітко правильно. Проведення самозамірів читання. Під кінець читання залишати 2-3 хв., щоб провести самозаміри читання. Учень читає у своєму темпі, напівголосно, самостійно підраховує слова, записує їх кількість у таблички, які зберігаються у щоденнику. Використання цих резервів допоможе батькам навчити кожну дитину читати швидко. Але не можна ставити показник швидкості читання понад усі інші                                                              якості, як виразність, емоційність, плавність, зв’язність. Читати – це значитьпрагнути зрозуміти текст, зуміти виділити в ньому найголовніше. Сам процес читання є складним, взаємопов’язаним процесом між чуттєвим сприйманням тексту та розумовими операціями, що дають змогу бачити графічні символи, розуміти написане. На швидкість читання впливають багато факторів: рівень мовленнєвого розвитку, кут зору читця, вміння артикулювати, постановка дихання, характер тексту (зміст, легкий чи складний, цікавий - нецікавий), образ слова (шрифт, чіткість друкування), розвиток антиципації (вміння передбачати наступні літери, слово). Якщо послідовно приділяти увагу цим факторам, то швидкість читання збільшується на 50-100%. Як домогтись оптимальної швидкості читання? 1. Важлива не тривалість, а частота тренувальних вправ. Пам'ять людини налаштована так, що запам'ятовується не те, що постійне, а те, що миготить: тобто то є, то немає. Тому всі тренувальні вправи треба проводити короткими порціями, але зі значною частотою. Не можна казати: «Поки не прочитаєш, із-за столу не виходь». Для першокласника достатньо домашнього тренування трьома порціями по п'ять хвилин. 2. Читання, що дзижчить, було основним елементом при навчанні у школі В. Сухомлинського. Це таке читання, коли дитина читає вголос, напівголосно, зі своєю швидкістю протягом п'яти хвилин. 3. Добрі наслідки дає читання перед сном. Останні події дня фіксуються емоційною пам'яттю, й вісім годин сну людина знаходиться під їх впливом. Ще 200 років тому казали: «Студент, науками живучий, учи Псалтир на сон прийдешній».                                                                  Часто ми радимо дитині прочитати вірш на ніч і книгу покласти під подушку. Ця рекомендація означає одне: останнє враження дня залишається в пам'яті на всю ніч. 4. Якщо дитина не любить читати, то їй необхідний такий режим читання, що щадить: дитина прочитає 1-2 рядка й одержує короткочасний відпочинок. Таку можливість дають книжки з великими картинками й одним-двома реченнями внизу. 5. Розвиток техніки читання гальмується через слабку оперативну пам'ять. Дочитавши до четвертого слова, учень уже не пам'ятає перше. Професор І. Федоренко рекомендує такі вправи: багаторазове читання, читання будь-якого тексту в темпі скоромовки, виразне читання з переходом на незнайому частину. 6. Вправа «Блискавка» полягає в чергуванні читання в комфортному режимі з читанням на максимально доступній швидкості. За командою «Блискавка» дитина читає із прискоренням протягом 20 сек спочатку, потім тривалість збільшити до двох хвилин. 7. Вправа «Буксир». Дорослий читає зі швидкістю, доступною дітям, а діти намагаються читати про себе, стежити та встигати за дорослим. Перевірку проводити шляхом раптової зупинки. 8. Вправа «Хто швидше?». На столі лежать картки зі статтею. Треба знайти конкретну пропозицію в одній із карток, ковзаючи по тексту. 9. Вправа «Губи» використовується з метою чіткого розмежування дітьми читання про себе та читання вголос, а також активного зовнішнього промовляння при читанні. За командою «Читати про себе» діти прикладають                                                          палець лівої руки до щільно стиснутих губ.                   Таким чином, батьки можуть вибрати одну з форм або чергувати дані форми та методи роботи, щоби постійно підтримувати читацький інтерес молодшого школяра. Вихованню любові до читання, розвитку читацьких навичок сприяють конкурси кращих читців, оглядові уроки позакласного читання, колективні відвідування бібліотеки, конкурси ілюстрацій до прочитаних книг, створення «відеофільму» до книги, складання кросвордів, тестів до розповіді, повісті тощо. Літературні свята, в яких беруть участь усі члени родини, мають велике виховне значення.            СИСТЕМА ВПРАВ З УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНІКИ ЧИТАННЯ Усі вправи для вдосконалення техніки читання молодших школярів мають бути підпорядковані загальній дидактичній меті і повинні враховувати вікові особливості дітей. Виходячи з дидактичних вимог, система вправ має: •    відповідати змісту програми з читання; •    забезпечувати формування техніки читання; •     позитивно впливати на мотиваційну сферу учнів, прищеплюючи любов до читання, рідного слова; •    бути оптимально складною і водночас посильною для виконання; •     ґрунтуватися на принципах науковості, доступності, систематичності й послідовності, наступності й перспективності. Працюючи над розвитком навички читання, учитель постійно має спиратися на ті психічні якості, які забезпечують формування читацьких                                                             умінь. Так, правильність читання формується за наявності в дитини навичок нормативної звуковимови, здатності до злиття складів, слів, речень, умінь переставляти й додавати звуки, склади, слова. Щоб удосконалити ці навички, використовується така система вправ: •        для розвитку правильної орфоепічної вимови; •       для подолання заміни, пропусків букв у словах. Підвищенню швидкості читання сприяє розвиток у дитини зорового сприйняття, процесів мислення, пам'яті, уваги. Для цього варто використовувати таку систему вправ: •        для розширення кута зору; •        для розвитку артикуляції й дихання; •        для подолання бар'єру промовляння; •        для розвитку антиципації; •        для активізації мислення; •      для розвитку дам яті; •      для розвитку уваги; •      для подолання регресій під час читання. На виразність читання впливає ритмічне дихання під час читання, дикція, правильний темп, уміння користуватися логічним наголосом. Щоб досягти цього, потрібно використовувати таку систему вправ: •        для розвитку навичок техніки мовлення; •        для розвитку навичок логіки мовлення; •        для розвитку навичок емоційно-образної виразності. Формування свідомого читання передбачає розвиток у дітей уяви в процесі читання, емоційного чуття тексту, уміння виділяти його основну думку. Система вправ для розвитку усвідомлення прочитаного має бути такою: •        для розуміння окремих слів, словосполучень;                                                     •       для усвідомлення зв'язних висловлювань, логічних зв'язків у тексті; •       творча робота Дані вправи мають бути взаємопов'язаними і взаємозумовленими в системі уроку. Прищеплення вміння читати правильно, швидко, виразно і свідомо здійснюється на кожному уроці читання, оскільки важко уявити урок, який би був присвячений тільки роботі над виробленням однієї якості читання. Лише комплексне і систематичне використання вправ дає змогу сформувати повноцінну навичку читання у молодших школярів. Тому, готуючись до уроку, учитель має побудувати його/зміст таким чином, щоб техніка читання формувалася на кожному з його етапів, упродовж опрацювання літературного твор              Розвиток уміння правильно читати            Вправи для розвитку правильної орфоепічної вимови • Вимовляти напівголосно такий звукоряд голосних: я — а, ю —у, 1 — /, є — є. Потім ці самі голосні вимовляти у зворотному порядку: є — є, і — ї, у — ю, а — я. •  Вимовляти голосні з паузами: (а). (У), (є) — вдихнути повітря; (и), (і), (о) — вдихнути повітря; (і), (є), (у), (і) — вдихнути повітря. •  Тренуватися у вимові буквосполучень: то та ти те ті                                                                   оп ап ип уп еп іп; аз уз из із ез оз. •  Прочитати уважно слова вірша. Чітко вимовляти сполучення ЧИ: ЧИтає ЧИтанку горобЧИк. І ЧИжик віршик вЧИть. Довкола них базар соро ЧИй. Тут хто кого перекриЧИть. * Читати, вимовляючи кожне слово правильно: Якало! —Хто танцює гарно, дітки? —Я! — Мишко озвався швидко. —А найкраще хто співає?  —Я! — він руку підіймає.  —А найбільший хто хвалько —Діти крикнули: —Мишко! *     Прочитати правильно кожне слово, не розриваючи, поставити наголос Звернути увагу на закінчення. —Скажи, Васильку, скільки літер ти вивчив минулого літа? —Аж дев'ять. Я їх по порядку назву хоч зараз: Ш-о-к-о-л-а-д-к-а. •  Прочитати уважно текст вірша. Порахувати, скільки разів прочитали слово м'ята. Назвати звуки в ньому, вимовити його чітко: Посадила м'яту мати, Пахне м 'ята коло хати                     Буду м 'яту поливати, Хай цвіте пахуча м'ята. •Вимовити: ці-ці-ці, ой, які ми молодці, це-це-це... Доповнити римою                                                                                                                                                                                                                           . '                                                  •Правильно вимовляти чистомовки, намагатися створювати їх самостійно (за зразком). Би-би-би— вже пора збирать гри... (би). Иб-иб-иб — ми знайшли великий гр... (иб). Бу-бу-бу — Знайко дме утру... (бу). Уб-уб-уб — засихає старий д... (уб). Ба-ба-ба — зацвіла уже вер... (ба). Аб-аб-аб — там росте великий гр... (аб). Бі-бі-бі — грають діти на гор... (бі). Іб-іб-іб —нам печуть духмяний хл... (іб). •   Прочитати кожне слово лічилок спочатку повільно, а потім плавно й правильно. Сказати, про що в них йдеться. Один В мене родичів багато:  Баба Настя, дід Вадим, Дядько, тітка, мама, тато, А от я у них — один! Чотири —Поясни мені, чи важко Відрізнить від звіра  пташку? —В пташки дві ноги, а в звіра, Знають добре всі, — чотири. •   Прочитати слова. Знайти в них інші, які заховалися. Знову прочитати кожне слово правильно і сказати, що воно означає. БУК-вар БАС-ейн                        НІЧ-ого ЛЕВ-ада БИЧ-ок БАШТА-н                       СИР-ок СОН-це ВАТА-га КОРА-бель                    СПИС-окСИР-оїжки Методи і форми роботи на уроках читання У цій робот об'єднано види, форми, методи, які я використовую у роботі на уроках у початкових класах. Стандартні методи • Різні види переказів: стислий, детальний, певну частину, вибірковий, за планом, за малюнками. • Характеристики героїв: головного, другорядного, його ролі в реченні, позитивного героя, негативного героя, найстаршого, найменшого, порівняти героїв твору, щоразу підтверджуючи свою думку рядками тексту. • Скласти міркування за прочитаним, виразивши і довівши власну думку. • Вибіркове читання:, зачину, кінцівки, діалогу, опису, міркування, ставлення автора до героїв твору і т.д. • Виразне читання за завданнями. Творчі види роботи над текстом вдома • Закінчи по-іншому казку, оповідання. • Малюнки до прочитаного: один малюнок, кадри до діафільму. • Роздуми над прочитаним: порівняння творів.                                                           • Реферати: про письменників, про періоди природи, про тварин (робота відноситься до того, що перевіряється). • Перетворюю минуле у майбутнє і навпаки. • За допомогою ляльок продемонструвати твір. • Власні загадки, прислів'я до твору. • Лист героєві твору. • Реклама твору. • Власна поезія до твору. • Тлумачний словник до прочитаного. ІІІ. Актуалізація знань та мотивація навчальної діяльності. • Загадки. • Прислів'я, які об'єднані однією темою, але є «зайве». Пояснити прислів'я. • Бесіда. • Розповідь на дану тему. • Робота з тлумачним словником. • Робота над картикою та ілюстраціями. • Наукова розповідь з використанням таблиць, карт і наочних посібників. • Розповідь про письменника, поета та байкаря.                                                           • Бесіда за виставкою книг. • Проблемне питання: міркування за запитанням. (Як примусити себе відчувати?) • Прослуховування невеличкого твору, порівняння з темою уроку. • Слухання музичного твору. ІV. Повідомлення теми та завдань уроку. • Прочитати запис теми на дошці: а) вставити пропущені голосні; б) утворити зі слів речення; в) інтонаційно прочитати тему твору. • Прочитати завдання уроку (вчитель, учні): а) завдання уроку у формі листа; б) за умовними позначками; в) за таблицею умовних позначок.  V. Опрацювання завдань уроку Види читання • Робота із заголовком твору. • Самостійне читання твору, вірша.                                                              • Читання твору один одному (якщо великий твір, то читати частинами). • Читання «ланцюжком». • Читання за логічно завершеними частинами. • Читання структурних частин. • Вибіркове читання: описів, міркувань, розповідей. • Читання діалогів: зі словами автора, без слів автора. • Читання рядків, що характеризують героїв твору. • Читання «дощиком». • Читання «доганяй». • Читання «незнайком» (один учень читає, а інший виправляє допущені помилки). • Читання учитель — учні. • Читання в особах. • Інтонаційне читання з Гномом. Види роботи над текстом • Словникова робота: а) тлумачення незрозумілих слів, які відшукали в тексті; б) пояснити іншим словом дане, дібрати синонім;                                                              в) дібрати антонім до слова; г) до іменників дібрати прикметники з тексту. • Тестування за твором: а) для перевірки первинного сприймання; б) кому належать слова; в) це про кого, хто це такий? г) закінчи речення. • Скласти план до прочитаного твору. • За планом прочитати текст, поділивши його на частини. • Відшукування частин тексту до малюнка, прислів'я. • Дати відповідь на питання. • Поставити питання до тексту. • Охарактеризувати героїв твору, протиставити їх один одному. • Усне складання міркувань до прочитаного. • Інсценізувати уривок, який найбільше сподобався. • Різновиди переказу. • Усне малювання до твору: ілюстрації, образи персонажів, кадри діафільмів. • Скласти ланцюжок дієслів до твору, що допомагають переказу.                                                              • Порівняти подібні твори. • Конкурсне читання. • Можливе і вигадане в творах. • Тема та мета твору. • Добір до твору прислів'їв, загадок. Творча робота над текстом. • Дібрати власний заголовок: веселий, питальний, одним словом. • Перенести дії твору в сучасне або минуле. • Ввести нового героя в текст. • Продовжити текст. • Замінити одну з структурних частин: зачин, основну частину, кінцівку. • Скласти анотацію до прочитаного твору. • Скласти рекламу до твору. • Міркування над прочитаним. • Складання твору за певною темою з використанням цитат вивчених творів. • Лист героєві твору.                                                          • Твір — це хороше й погане: довести, що погане - це хороше, а хороше — це погане (інколи впертість — це певна наполегливість, а доброта переходить у підлесливість). • Продовжити вірш власними рядками. • Скласти схожий, аналогічний твір, але з іншими головними героями та в іншому місці подій. • Скласти діалог за прочитаним. • На основі теми твору скласти міркування. Цікаві форми роботи • Подати заголовок твору у вигляді анаграми. • Пізнавальні цікавинки до уроку. • Фразеологізми, вдалі вислови. • Ребуси-вірші. • Утворити сходинки споріднених слів, (наприклад, лід, льодок, льодочок). • Дібрати найбільше ознак. Село (яке?) рідне, молоде, солов'їне... Україна (яка?) єдина, чарівна... • Поєднати слова в речення. • Розділити рядочок на окремі слова. Дзвенитькоханамовачисто                                                             • Швидко слово називай, йому риму додавай: качка -лякачка, олівець малювецв, Кирило - Гаврило, Світлана — кохана. • Складання чистомовок, що безпосередньо стосуються твору. Наприклад: шпа-шпа-шпа — чекаємо шпака, шпи-шпи-шпи — десь летять вони, шпу- шпу-шпу — я давно їх жду. • Поспівчувати героєві твору та заспокоїти його. • Намалювати або усно описати одяг героїв твору. Впровадження інноваційних технологій на уроках читання      Інтерактивне навчання - це, насамперед, діалогове навчання, під час якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Інтерактив - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, одним із завдань якої є створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність.  Пізнавальний інтерес - це один із важливих мотивів навчання школярів. Його дія дуже сильна. Під впливом пізнавального навчання робота навіть у слабких учнів відбувається продуктивно. Пізнавальний інтерес за умов правильної організації педагогічної діяльності учнів та системності повинен впливати на розвиток дитини.  Пізнавальний інтерес - це міцний засіб навчання.  Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів дітей. Інтерактивні технології та методи навчання  «Асоціативний кущ» Серед інтерактивних методів навчання віддаю перевагу методу побудови «асоціативного куща».   На початку роботи вчитель визначає одним словом тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують, що виникає в пам'яті стосовно цього слова. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім - другорядні. Учитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається».                                                           Цей метод універсальний, адже може використовуватися під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уроку.  На уроках читання побудова «асоціативного куща» може бути схемою, що поступово складається учнями під керівництвом учителя.  На уроках мови побудова «асоціативного куща» також може бути схемою, що поступово складається учнями під керівництвом учителя. «Мікрофон»  Технологія «Мікрофон» надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію.  Правила проведення: Говорити має тільки той, у кого є «символічний» мікрофон; подані відповіді не коментуються і не оцінюються; коли хтось висловлюється, решта не має права перебивати, щось говорити, вигукувати з місця.  Робота в парах  Роботу в парах можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують значної витрати часу. Серед них можна назвати такі: обговорити текст, завдання; узяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до будь-якої навчальної діяльності;                                                                  проаналізувати разом проблему, протестувати її оцінити одне одного; дати відповіді на запитання вчителя; порівняти записи, що зроблені в класі. Робота в групах Робота в групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, відпрацювання прийомів активного слухання, прийняття спільного рішення, узгодження різних поглядів). Роботу в групах слід використовувати тоді, коли необхідно розв'язати проблему, з якою важко впоратись індивідуально та коли одним із очікуваних результатів є набуття навичок роботи в команді. Під час створення груп рекомендується об'єднувати в одній групі учасників із різними рівнями підготовки та досвіду з питання, що розглядається, оскільки в різнорідних групах стимулюється творче мислення, інтенсивний обмін ідеями, проблема може бути розглянута з різних боків.  Методична література містить сформульовані на основі досвіду інтерактивного навчання загальні правила роботи в групах: кожний учасник за бажанням має можливість висловитися; усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними; обговорюються ідеї, а нелюди, що їх висловили; усі учасники роблять зауваження стисло й по суті; усі конфлікти, що виникають, розв'язуються мирним шляхом із урахуванням інтересів учасників і правил роботи; усі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу; після завершення групової роботи її результати повинні бути презентовані                                                                        іншим групам.  Наприклад, на уроці «Моя Батьківщина - Україна» групову роботу можна організувати таким чином. Учні об'єднані у З групи: 1 група - поети; 2 група - художники; 3 група -ерудити. Завдання: 1 група - скласти віршик про Україну; 2група - намалювати малюнок за темою «Моя Батьківщина»; З група - розгадати кросворд. Групування учнів класу. Групування - це метод створення пар або підгруп для дискусій, «мозкового штурму», рольових ігор, розв'язання проблем або іншої подібної діяльності під керівництвом учителя. Групування може мати сенс у будь-який момент під час уроку. До того ж, ця діяльність допоможе отримати задоволення від роботи, створити дружні стосунки та додати учням енергії. Привітання: запропонуйте кожному з учнів пригадати цифру - один, два, три, - яка кому подобається. Нехай не називають її решті.  Тепер нехай знайдуть своїх «нумерологічних «духовних» братів і сестер»: нічого не кажучи, нехай потиснуть одне одному руки. («Якщо моє число один, я тисну вашу руку один раз» тощо.) Ті, у кого однакове число, об'єднуються і продовжують шукати інших людей із таким самим числом.                                                                 Нумерація: запропонуйте дітям перерахуватися, використовуючи стільки номерів, скільки груп ви хочете утворити. Це найшвидший спосіб об'єднання в групи.  Групування за ярликами: учитель роздає дітям заздалегідь підготовлені номери (набори двійок, трійок, четвірок та ін.). Учням пропонують знайти товариша або підгрупу з такими самими, як у нього (у неї) ярликами.  Відомі персонажі: перед заняттям учитель обирає відомі всім групи персонажів і записує імена відповідних героїв на картках, які навмання роздаються дітям. Тоді кожен учень шукає інших персонажів зі своєї групи. Правила групової роботи: Кожен учасник має можливість висловитися, якщо в нього є бажання. Усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними. Обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, які їх висловили. Усі учасники роблять суттєві зауваження коротко. Кожен учасник, навіть, захищаючи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників. Усі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв'язуються мирним шляхом, з урахуванням інтересів учасників і правил роботи. Усі учасники намагаються створити відкриту, ділову, дружню атмосферу. Під час роботи в малій групі з п'яти осіб учасники можуть виконувати такі ролі: ведучий (посередник-організатор роботи групи); секретар (записує результати роботи); доповідач (представляє результати роботи групи решті груп); спостерігач (аналізує індивідуальну поведінку членів групи, визначає, як                                                            члени групи можуть упоратися з проблемами, що виникають під час роботи); хронометрист (стежить за часом, призначеним для групової роботи). Правила роботи в групах: Перед початком роботи розподілити ролі. Уважно читати завдання-інструкцію(слухати). Говорити по черзі, не перебивати одне одного. Дотримуватися відведеного часу. Презентувати роботу може командир групи. Давати можливість презентувати дослідження всім членам групи. Дотримуватися правила піднятої руки. Працювати так, щоб не заважати іншим. «Мозковий штурм» «Мозковий штурм» є відмінним методом для використання досвіду учнів із метою розв'язання проблем та розробки ідей. Є, однак, дуже специфічні правила й основні принципи для «мозкового штурму», яких потрібно дотримуватись. «Мозковий штурм» найкраще спрацьовує в групах у кількості 5-7 осіб. Основні ознаки Чітко визначте проблему або тему для «мозкового штурму». Працюйте в колі. Оберіть лідера, який веде обговорення і заохочує появу нових ідей. Він повинен заохочувати кількість, а не якість ідей. Щоб збільшити появу нових ідей, ви можете надати учням певний час на                                                            роздуми і після декількох хвилин розпочинати знову. Правила «мозкового штурму» Жодної критики! Запозичення інших ідей є нормальним явищем. Бажаною є велика кількість ідей. Оцінювання відбувається згодом. Щоб удосконалити якість ідей, надайте дітям час для того, щоб вони написали свої ідеї спочатку індивідуально. Діліться ідеями циклічно, коли окремі учасники або групи розповідають про одну ідею по черзі та ідеї не повторюються. «Мозковий штурм» може бути проведений у двох групах - тоді кожна група поширює список, який складається зважаючи на списки інших. «Мозаїка» Учням пропонується самостійно опрацювати матеріал (кожному різний) і законспектувати його в один із розділів таблиці за певний час. Після цього діти по черзі ознайомлюють свою групу з конспектом, а члени групи повинні за ним занотувати до таблиці ті самі нотатки. Наприкінці спілкування в усіх членів групи повинна бути заповнена таблиця. Разом слід накреслити таблицю, яку діти заповнюватимуть під час опрацювання своєї статті та обміну інформацією. Кінцевий результат цього уроку - складена таблиця в кожної дитини.                                                         На уроках читання використовую технології критичного мислення (читання з передбаченням, «Крісло автора») , ТРВЗ (уроки з Чарівниками Часу, Місця, Більше – Менше,Навпаки), ейдетики (розучування віршів та переказ текстів за допомогою піктограм). Використовую методи «Мозковий штурм», «Емпатія», «Добре – погано». На уроках також широкого застосовую інтерактивні технології, в основу яких покладено спілкування як двосторонній процес, що надає учням можливість для формування основних пізнавальних умінь, навичок. Практикую навчально-ігрову діяльність учнів на уроці. Така діяльність не витісняє традиційні методи навчання, а доповнює їх, дає більше можливостей для вибору оптимальних рішень вивчення матеріалу. Для учнів, які виявляють творчу активність, мають оригінальне мислення, здатні знаходити рішення в нестандартних ситуаціях підбираю додаткові творчі завдання, застосовуючи технології ТРВЗ, критичного мислення. Для учнів, у яких виникли труднощі з навчанням, створюються бригади «Швидкої допомоги», де працюють діти, що вже засвоїли програмовий матеріал. Створюю навчальні ситуації, які стають підґрунтям для формування в учнів пізнавальних інтересів, зацікавленості у навчанні, у самостійному вирішенні навчальних проблем. Педагогічне спілкування вчителя з учнем, учня з учнем набуває характеру співробітництва. Кожен може висловлювати власну думку, зайняти певну позицію в обговоренні того чи іншого питання. Колективні, групові форми роботи дозволяють учням розкрити свої здібності, вчасно отримати необхідну допомогу у навчанні. В учнів з’являються перші паростки доведення і аргументації, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, розвивається системне мислення.                                                          На уроках використовую різні форми перевірки знань. На спеціально розроблених уроках використовуємо шкалу оцінювання. На кожному уроці діти користуються сигнальними картками. Вони дають змогу кожному учневі «показати» своє ставлення до відповіді товариша («згоден – не згоден»), швидко відповісти на тестові питання типу «Так –ні», помітити помилку на дошці тощо. Сприяю розвитку емоційності в навчанні за допомогою прийомів ейдотехніки. Дитина ніколи не забуде знань, отриманих про предмет, застосовуючи всі, по можливості, органи чуттів. На кожному уроці намагаюся створити ситуацію успіху та забезпечую позитивний психологічний клімат, щоб учні почували себе у комфорті та безпеці. Висновки Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їхня перевага полягає в тому, що учні засвоюють рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінювання), у класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію у засвоєнні знань, зростає їхній інтерес у сприйманні знань. Значно підвищується особистісна роль учителя - він є лідером, організатором. Але необхідно зазначити, що проектування і проведенням уроків за інтерактивними технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях учителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями. Висновок: Навчити по - справжньому добре читати непросто. Необхідно створити для дитини сприятливі умови, забезпечити кваліфіковане керівництво навчанням, основою якого є знання особливостей процесу читання і володіння ефективними методами і прийомами. Тому, готуючись до уроку, учитель має побудувати його зміст таким чином, щоб техніка читання формувалась на кожному з його етапів, упродовж опрацювання літературного твору. Доцільно використовувати сучасні інноваційні технології, зокрема технології інтерактивного навчання, перетворюючи таким чином традиційний урок в інтерактивний. Додаток 1 Учимося читати цілими словами. Часто деяким учням у молодшій школі доволі складно навчитися читати, просто вивчаючи букви. Така ситуація може бути спричинена різними факторами, зокрема, особливостями розвитку дитини, інвалідністю чи відсутністю мотивації до навчання. Тож доводиться шукати альтернативні способи, які б допомогли відкрити для всіх учнів дивовижний світ читання.  Один із можливих варіантів вирішення цієї проблеми запропонував американський лікар-фізіотерапевт Гленн Доман ще у другій половині ХХ століття. Нині його методику називають «глобальним читанням». Вона була створена для того, щоб допомогти навчитися читати дітям із порушеннями психічного розвитку. Та сьогодні глобальне читання активно використовують для навчання будь-яких дітей.  Суть методики глобального читання Її ідея полягає у тому, що навчання читанню може відбуватися за тими ж принципами, що і оволодіння усним мовленням. Ми опановуємо говоріння завдяки тому, що з самого дитинства постійно чуємо мову інших людей. За цією логікою, тоді ж дитина може навчитися читати, постійно сприймаючи конкретні слова (візуально та на слух). Адже людина мислить цілими слова та поняттями, а не окремими буквами. Літери, які їх утворюють, є для дитини абстракціями (на відміну від реальних предметів). Тож і вивчити слово, яке позначає конкретний образ, простіше, ніж запам’ятовувати кожну букву. Ефективно застосовувати цю методику при роботі з дітьми до 7 - 9 років, адже саме у цей час права півкуля мозку дитини максимально навантажена. Це дозволяє сприймати інформацію комплексно, з урахуванням усіх її аспектів. На практиці глобальне читання реалізується через тривале та регулярне сприйняття учнем (візуально, аудіально, тактильно) записаних слів, словосполучень та речень. Це допомагає мозку самостійно формувати механізми для читання. Крім того, застосування методики дозволяє успішно розвивати увагу, зорову пам’ять та абстрактне мислення дітей. Для того, щоб навчання було успішним, слова мають лунати голосно та чітко. Їх потрібно записувати на окремих картках, заввишки не менше двох сантиметрів, чорним шрифтом на білому тлі (Доман пропонував позначати їх червоним кольором). Навчання глобальному читанню у жодному разі не має втомлювати чи дратувати дитину. Вона повинна відчувати власну значущість у процесі виконання роботи, бути зацікавленою в її успішному результаті. Демонстрація кожної картки має відбуватися у швидкому темпі – протягом однієї-двох секунд (інформація буде засвоюватися дитиною на підсвідомому рівні). Для того, щоб ефективно розширювати словниковий запас дитини, добирайте визначення на різну тематику. Алгоритм застосування методики глобального читання Навчання глобальному читанню можна (і потрібно) здійснювати, зважаючи на індивідуальні психологічні та фізіологічні можливості дитини. Існує чимало алгоритмів застосування методики. Як зразок пропонуємо модель із п’яти етапів. 1. Вивчення іменників (із опорою на зорове сприйняття зображень). Покажіть учню зображення (фото чи малюнок) і назвіть його, додаючи відповідний жест (дитина має повторити його за вами). Наприклад, «Дивись. Це – кіт+жест». Потім покладіть світлину перед дитиною та покажіть їй картку з відповідним словом, кілька разів чітко вимовивши його. Попросіть учня провести вказівним пальцем по картці зліва направо. Після цього помістіть її під зображення, щоб учень розумів зв’язок між ними. Під час одного заняття можна опрацювати 10-15 слів (наприклад, «мама», «будинок», «суп», «іграшка» тощо). Вивчені поняття варто вилучати, замінюючи новими. Також вивчені слова та зображення варто вклеювати до окремого альбому (одне поняття на сторінку). 2. Повторення іменників і власних назв (без зорового сприйняття зображень). Покладіть перед дитиною дві картки із вивченими словами, які б сильно відрізнялися за своєю структурою (наприклад, «суп» та «іграшка»). Попросіть учня вказати потрібний предмет, назвавши його (можна також використовувати відповідний жест). Щоб  ускладнити завдання, можна збільшувати кількість слів (для демонстрації та називання). 3. Вивчення дієслів (із зоровим сприйняттям відповідних зображень та без нього). Підготуйте зображення (піктограми або фото), які означають різні дії (наприклад, «іде», «їсть», «грається» тощо). Їх вивчення є ідентичним до сприйняття іменників (описано вище). Також варто разом із дитиною вклеїти по одному зображенню дії посеред сторінки альбому. Це дозволить підготувати школяра до читання простих речень. 4. Створення та читання простих речень із опорою на зображення дії. Запропонуйте дитині взяти створений власноруч альбом та відкрити його на тій сторінці, яка містить зображення дії. Далі розкладіть перед нею кілька карток та попросіть обрати потрібне слово (наприклад, «кіт»). Після того, як учень покаже та назве його, попросіть помістити картку перед зображенням-дією. Після цього дитина має обрати слово-відповідник піктограми (якщо зображення в альбомі має підпис, то його потрібно прикрити аркушем паперу). Далі назвіть ще один іменник та попросіть вказати його на одній із карток. Таким чином можна утворити просте речення (наприклад, «Кіт грається іграшкою»). Після цього попросіть учня прочитати все речення. 5. Створення простих речень без використання зображень. Розкладіть перед дитиною кілька карток та попросіть обрати потрібні слова (наприклад, слова «мама», «п’є», «сік»). Учень має по черзі вибрати кожне з них та розкласти у потрібній послідовності. Після цього разом із дитиною прочитайте створене речення. Не забувайте також використовувати жести. Поступово, використовуючи описану вище послідовність, можна формувати словниковий запас дитини та створювати разом з нею спеціальний «Альбом для читання». Учень має (за бажанням, звичайно ж) брати участь у його створенні – вклеювати зображення чи підписи до них. Це неодмінно підніме рівень його зацікавленості, допоможе пов’язати нові знання з образами із життя дитини. Тож тут доцільно використовувати фотографії учня, його рідних і домашніх улюбленців. Про що варто пам’ятати Варто пам’ятати, що обраний лексичний матеріал має відповідати віковим особливостям та інтересам дитини. Також кожен учень має власний темп запам’ятовування, до якого необхідно підлаштовуватися. Якщо ж виникають проблеми, потрібно перевірити такі ризики: дитині нудно і нецікаво (слова та зображення не відповідають її інтересам); слова та зображення не відповідають віку дитини; демонстрація карток із словами занадто повільна / швидка; слова дуже складні / прості для запам’ятовування; дитина має порушення слуху чи зору.